обізнаний
ОБІЗНАНИЙ, а, е. Який знається на чому-небудь, добре ознайомлений з чимось. Ся пісня зложена якимось досить письменним і зі станом подій обізнаним чоловіком (Фр., XVI, 1955, 318); За війни, під час житлової кризи, вона торгувала кімнатами. Мала добре обізнаних у тому ремеслі агентів (Вільде, Сестри.., 1958, 454); Співбесідник виявився догадливим і обізнаним (Ткач, Моряки, 1948, 50).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обізнаний | обізнана | обізнане | обізнані |
Родовий | обізнаного | обізнаної | обізнаного | обізнаних |
Давальний | обізнаному | обізнаній | обізнаному | обізнаним |
Знахідний | обізнаний, обізнаного | обізнану | обізнане | обізнані, обізнаних |
Орудний | обізнаним | обізнаною | обізнаним | обізнаними |
Місцевий | на/у обізнаному, обізнанім | на/у обізнаній | на/у обізнаному, обізнанім | на/у обізнаних |