обікрадений
ОБІКРАДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до обікрасти. [Пересада:] Тепер увесь світ поділився на два табори; в одному - ..багатирі, душогуби, а в другому - такі, як от ми з твоїм батьком, бідаки, голота, кругом обдурена й обікрадена (Мам., Тв., 1962, 171); * Образно. На дні дівочого серця ятриться біль, що не знає вона отакого тихого людського щастя, обікрадена злою долею її щира і вірна любов (Цюпа, Назустріч.., 1958, 357); // у знач. прикм. Як доведеться в світі жить?.. Умерти й сліду не покинуть На обікраденій землі (Шевч., II, 1963, 348); // обікрадено, безос. присудк. сл. - Учора контору обікрадено (Мирний, IV, 1955, 195).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | обікрадений | обікрадена | обікрадене | обікрадені |
Родовий | обікраденого | обікраденої | обікраденого | обікрадених |
Давальний | обікраденому | обікраденій | обікраденому | обікраденим |
Знахідний | обікрадений, обікраденого | обікрадену | обікрадене | обікрадені, обікрадених |
Орудний | обікраденим | обікраденою | обікраденим | обікраденими |
Місцевий | на/у обікраденому, обікраденім | на/у обікраденій | на/у обікраденому, обікраденім | на/у обікрадених |