обітниця
ОБІТНИЦЯ, і, ж. Обіцянка, обіт. Зложили всі обітницю врочисту ховати таємницю до загину (Л. Укр., І, 1951, 187); Ми їхали два тижні, і я дав обітницю не голитися аж поки не приїду (Собко, Запорука.., 1952, 214); Де ті очі, в яких вона неохоче читала обітницю вірності і не дочитувала до кінця... (Перв., Невигадане життя, 1958, 269).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обітниця | обітниці |
Родовий | обітниці | обітниць |
Давальний | обітниці | обітницям |
Знахідний | обітницю | обітниці |
Орудний | обітницею | обітницями |
Місцевий | на/у обітниці | на/у обітницях |
Кличний | обітнице | обітниці |