обґрунтування
ОБГРУНТУВАННЯ, я, с. 1. Дія за знач. обгрунтувати. Назріла необхідність теоретичного обгрунтування тих закономірностей, які виникають у зв'язку з широким застосуванням принципу матеріального стимулювання (Ком. Укр., 3, 1966, 58).
2. Сукупність доказів, фактів, аргументів для переконання в чому-небудь, на потвердження чогось. Об-грунтування тої пропозиції були хисткі, мали дивовижні тріщини та пропуски (Ле, Право.., 1957, 289); Робота білоруських палеогеографів дає деякі обгрунтування для шукання в республіці нафти та інших корисних копалин (Веч. Київ, 13.ІІ 1967, 4).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | обґрунтування | обґрунтування |
Родовий | обґрунтування | обґрунтувань |
Давальний | обґрунтуванню | обґрунтуванням |
Знахідний | обґрунтування | обґрунтування |
Орудний | обґрунтуванням | обґрунтуваннями |
Місцевий | на/у обґрунтуванні | на/у обґрунтуваннях |
Кличний | обґрунтування | обґрунтування |