ов
ОВ, виг., рідко. Уживається при вираженні здивування, захоплення і т. ін. [Килина:] Ов! дядьку Леве! то ви-те вдома? (Л. Укр., III, 1952, 241); - Знаєш, Марку, не ті тепер люди, що перше. І в нас була забастовка. - Ов! (Коцюб., II, 1955, 66); Мотор - машина дуже мудра. Ов, черговий електрик мусить знати її норов та й уміти з нею поводитись (Чорн., Пісні.., 1958, 89).