овечка
ОВЕЧКА, и, ж. 1. Те саме, що вівця. Минули кілька хат. При дорозі стояла жінка і тримала на мотузку овечку (Кобр., Вибр., 1954, 153); Точність у кожному русі, Вовну в мішки - і на склад! Зайде овечка в кожусі - Йде без кожуха назад! (С. Ол., Вибр., 1959, 144); * У порівн. Громада збилася в купу, як овечки під дощ (Мирний, І, 1949, 304); Отак стояв пан директор, похнюплений, худенький, невеличкий.. Смирний, як овечка (Март., Тв., 1954, 196).
2. перен., зневажл. Про покірливу, боязку людину. Маріоара образилася. Вона довго мовчала, а тепер уже не хоче бути овечкою, не до того воно йдеться, щоб жінкам усе слухати чоловіків та жити їхнім розумом (Чаб., Балкан. весна, 1960, 372).
Прикидатися (прикинутися) овечкою - вдавати з себе сумирну або обмежену людину. - Про яке милостивий пан злодійство говорить? - Не прикидайся, Левку, овечкою. Хто мої ліси обкрадає? (Стельмах, І, 1962, 97); - А що пан тут робить? - прикинувся овечкою поляк . - Стою на посту, з якого ви ганебно втекли (Загреб., Європа 45, 1959, 248).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | овечка | овечки |
Родовий | овечки | овечок |
Давальний | овечці | овечкам |
Знахідний | овечку | овечок |
Орудний | овечкою | овечками |
Місцевий | на/у овечці | на/у овечках |
Кличний | овечко | овечки |