огидний
ОГИДНИЙ, а, е. 1. Який викликає почуття огиди. Навіть Адась почув, що ціла та розмова була якась огидна, і перестав усміхатися (Фр., VII, 1951, 71); Мене моїм чуттям природа напоїла, А я його таю, бо люди загудуть І чистую любов, що дух заполонила, Огидною розпустою назвуть (Крим., Вибр., 1965, 48); Огидне безволля взяло молоду жінку (Горд., II, 1959, 236).
2. Ганебний, підлий. Ленін викрив огидну, зрадницьку роль опортуністичних вожаків II Інтернаціоналу, як агентури імперіалістичної буржуазії в боротьбі проти міжнародного робітничого руху і Радянської Росії (Біогр. Леніна, 1955, 228).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | огидний | огидна | огидне | огидні |
Родовий | огидного | огидної | огидного | огидних |
Давальний | огидному | огидній | огидному | огидним |
Знахідний | огидний, огидного | огидну | огидне | огидні, огидних |
Орудний | огидним | огидною | огидним | огидними |
Місцевий | на/у огидному, огиднім | на/у огидній | на/у огидному, огиднім | на/у огидних |