оглашенний
ОГЛАШЕННИЙ, а, е. 1. розм. Який поводиться безглуздо, недоладно, шумно; божевільний. Тут як зарегочеться народ, і..: - Тю-тю, дурний! Та то не живий [солдат], то намальований. Хіба тобі повилазило? Отто, оглашенний, не розбере!.. (Кв.-Осн., II, 1956, 19); Вже ніяка либонь сила не могла одірвати від мотузків безпутнього батька Лукії, оглашенного дзвонаря (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 380); * У порівн. Начальник [станції] в сінях знов кричав, мов оглашенний (Фр., X, 1954, 196).
2. церк. Оголошений готовим, бажаючим прийняти християнство. [Люцій:] В громаді нашій він не оглашенний, та ще й не знає він науки віри (Л. Укр., II, 1951, 500).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оглашенний | оглашенна | оглашенне | оглашенні |
Родовий | оглашенного | оглашенної | оглашенного | оглашенних |
Давальний | оглашенному | оглашенній | оглашенному | оглашенним |
Знахідний | оглашенний, оглашенного | оглашенну | оглашенне | оглашенні, оглашенних |
Орудний | оглашенним | оглашенною | оглашенним | оглашенними |
Місцевий | на/у оглашенному, оглашеннім | на/у оглашенній | на/у оглашенному, оглашеннім | на/у оглашенних |