огнищанин
ОГНИЩАНИН, а, ч., іст. У Давній Русі Х-ХІІ ст. - головний управитель князівських маєтків. Не злякалися міщани, Як половці надтягли; Самі старші огнищани Заборола облягли (Фр., XIII, 1954, 372); Не по честь свою і не заради слави йдуть нині на княжий суд люди. Той переорав межу чи перетесав знамено.., той убив огнищанина, княжого тіуна чи посадника (Скл., Святослав, 1959, 53).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | огнищанин | огнищани |
Родовий | огнищанина | огнищан |
Давальний | огнищанинові, огнищанину | огнищанам |
Знахідний | огнищанина | огнищан |
Орудний | огнищанином | огнищанами |
Місцевий | на/у огнищанині, огнищанинові | на/у огнищанах |
Кличний | огнищанине | огнищани |