ого-го
ОГО-ГО, виг. Уживається при вираженні сильного здивування, захоплення і т. ін. з приводу чогось надзвичайного, несподіваного, непередбаченого і т. ін. А голос у діда - ого-го! Вночі вийде, як тюкне на собаку якимось диким степовим голосом, - аж мороз піде по шкурі (Вас., II, 1959, 527); Ще ого-го які кремезні, Стоять [дуби] сто років, мов залізні (Мур., Осінні сурми, 1964, 16); - Тоді тримайся його, бо це хлопець ого-го який! (Стельмах, II, 1962, 401).