огрубілий
ОГРУБІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до огрубіти. Огрубілими, розпухлими від праці пальцями знатна [доярка] обережно виймає.. пом 'яті клаптики паперу (Бабляк, Літопис.., 1961, 30); Повернувся додому Свирид огрубілий, змужнілий, пропахчений пороховим димом, курявою далеких доріг (Дім., І будуть люди, 1964, 74); * Образно. Слово, в бою огрубіле, У тому краю забрини, Де вишні в убранні білім, Мене виглядають з війни (Гончар, IV, 1960, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | огрубілий | огрубіла | огрубіле | огрубілі |
Родовий | огрубілого | огрубілої | огрубілого | огрубілих |
Давальний | огрубілому | огрубілій | огрубілому | огрубілим |
Знахідний | огрубілий, огрубілого | огрубілу | огрубіле | огрубілі, огрубілих |
Орудний | огрубілим | огрубілою | огрубілим | огрубілими |
Місцевий | на/у огрубілому, огрубілім | на/у огрубілій | на/у огрубілому, огрубілім | на/у огрубілих |