одиначка
ОДИНАЧКА, и, ж. 1. Жін. до одинак 1, 2. Одиначка без матері, хоч і без земельки, та сама собі господиня! (Ле, В снопі.., 1960, 31); * Образно. В просвіті хмар засвітилося рідке сонячне проміння.., запалило вкриту багрянцем пожовклого листя грушу-одиначку, що розкохалася за клунею комірника Зосима Бабури (Логв., Літа.., 1960, 6).
2. розм. Єдина дочка. А Ганна була, як і вона, удова, мала собі дочку-одиначку, звали Химою (Вовчок, І, 1955, 50); Вона була в них одиначка, тож родичі були певні, що ще лучиться їй якийсь королевич (Март., Тв., 1954, 333).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | одиначка | одиначки |
Родовий | одиначки | одиначок |
Давальний | одиначці | одиначкам |
Знахідний | одиначку | одиначок |
Орудний | одиначкою | одиначками |
Місцевий | на/у одиначці | на/у одиначках |
Кличний | одиначко | одиначки |
одиначок
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | одиначок | одиначки |
Родовий | одиначка | одиначків |
Давальний | одиначкові, одиначку | одиначкам |
Знахідний | одиначка | одиначків |
Орудний | одиначком | одиначками |
Місцевий | на/у одиначку, одиначкові | на/у одиначках |
Кличний | одиначку | одиначки |