однодвірці
ОДНОДВІРЦІ, ОДНОДВОРЦІ, ів, мн. (одн. однодворець, рця, ч. ), іст. Окрема група державних селян, проміжна між селянством і дрібномаєтним дворянством, що сформувалася в Росії та на Україні у XVIII ст. з нащадків дрібного служилого люду. Чоловік Килинин, дрібний чиновничок, умер дуже рано. Потім помер і її батько, небагатий однодворець (Крим., Вибр., 1965, 353); Підліщани - однодворці, чиншовики. Своєї власної не мали ані клаптя ні польової, ні навіть городньої землі (Крот., Сини.., 1948, 13).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | однодвірці | |
Родовий | однодвірців | |
Давальний | однодвірцям | |
Знахідний | однодвірців | |
Орудний | однодвірцями | |
Місцевий | на/у однодвірців | |
Кличний | однодвірці |