одноосібно
ОДНООСІБНО, присл. 1. Індивідуально, не в сільськогосподарській артілі. Наші друзі і вороги за кордоном добре розуміли, що, поки селяни жили одноосібно, в країні існувала природна база для реставрації старого ладу (Ком. Укр., 10, 1959, 2).
2. рідко. Без чиєї-небудь участі, допомоги; окремо, самостійно. Токарі-оператори.. працювали одноосібно (Веч. Київ, 2. III 1971, 1).