однорукий
ОДНОРУКИЙ, а, е. Який має одну руку; з однією рукою. До кузні увійшло ще двоє - худорлявий з жовтим обличчям дідусь і однорукий смерд (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 13); * Образно. Баштові крани - ці однорукі залізні велетні - подавали бетонні плити кудись під саме небо (Руд., Остання шабля, 1959, 22); // у знач. ім. однорукий, кого, ч .; однорука, кої, ж. Той (та), у кого немає однієї руки. Б 'є коня однорукий (Довж., І, 1958, 35).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | однорукий | однорука | одноруке | однорукі |
Родовий | однорукого | однорукої | однорукого | одноруких |
Давальний | однорукому | однорукій | однорукому | одноруким |
Знахідний | однорукий, однорукого | одноруку | одноруке | однорукі, одноруких |
Орудний | одноруким | однорукою | одноруким | однорукими |
Місцевий | на/у однорукому, однорукім | на/у однорукій | на/у однорукому, однорукім | на/у одноруких |