озброєний
ОЗБРОЄНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до озброїти. Татари були озброєні кривими гостроконечними мечами (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 462); Гнат озброєний добряче, так що може битися з цілим батальйоном (Тют., Вир, 1964, 300); Загони чорних мокрих робітників, озброєних брандспойтами, намагались гасити пожежі (Гончар, III, 1959, 424); Пасажири, озброєні біноклями, товпилися на палубах (Панч, Ерік.., 1950, 38); Тільки озброєні марксистською наукою, можемо ми досягти нових горизонтів (Рильський, III, 1956, 38).
Озброєний до зубів (від голови до ніг, від ніг до голови, з голови до п'ят) - повністю забезпечений зброєю. Не рахуючись із засобами, німецькі й австро-угорські, озброєні до зубів дивізії грабували мирні українські села (Дмит., Наречена, 1959, 55); Перед ганком попового будинку Софрона зупинив озброєний до зубів вартовий (Стельмах, II, 1962, 181).
2. у знач. прикм. Який має при собі зброю, забезпечений зброєю. Озброєним людям не можна було перечити, - вози в'їхали незабаром на доріжку в ліс (Мак., Вибр., 1956, 374); [Сажа:] Озброєних шляхтичів у Потоцького десятки тисяч, а у нас шість та чернь (Корн., І, 1955, 210).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | озброєний | озброєна | озброєне | озброєні |
Родовий | озброєного | озброєної | озброєного | озброєних |
Давальний | озброєному | озброєній | озброєному | озброєним |
Знахідний | озброєний, озброєного | озброєну | озброєне | озброєні, озброєних |
Орудний | озброєним | озброєною | озброєним | озброєними |
Місцевий | на/у озброєному, озброєнім | на/у озброєній | на/у озброєному, озброєнім | на/у озброєних |