ознаменований
ОЗНАМЕНОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ознаменовувати. Весь шлях розвитку людства ознаменований його безустанною боротьбою за оволодіння таємницями й багатствами природи (Ком. Укр., 8, 1966, 22); // ознаменовано, безос. присудк. сл. Коли становлення капіталізму було ознаменовано створенням ганебної колоніальної системи, то виникнення і зміцнення соціалізму провістило про настання ери визволення пригноблених народів (Ком. Укр., 11, 1963, 18).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ознаменований | ознаменована | ознаменоване | ознаменовані |
Родовий | ознаменованого | ознаменованої | ознаменованого | ознаменованих |
Давальний | ознаменованому | ознаменованій | ознаменованому | ознаменованим |
Знахідний | ознаменований, ознаменованого | ознаменовану | ознаменоване | ознаменовані, ознаменованих |
Орудний | ознаменованим | ознаменованою | ознаменованим | ознаменованими |
Місцевий | на/у ознаменованому, ознаменованім | на/у ознаменованій | на/у ознаменованому, ознаменованім | на/у ознаменованих |