окаючий
ОКАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до окати. Звідкись з висоти долинає спокійний, трохи окаючий голос Андріяна (Рад. Укр., 2. IX 1962, 3); * Образно. Пройшла гроза. Гуркочуть дальні громи із окаючим волзьким говірком (Гонч., Вибр., 1959, 294).
Окаючі говори, лінгв . - говори російської мови, у яких при вимові в ненаголошених складах зберігається різниця між звуками "о" та "а".
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | окаючий | окаюча | окаюче | окаючі |
Родовий | окаючого | окаючої | окаючого | окаючих |
Давальний | окаючому | окаючій | окаючому | окаючим |
Знахідний | окаючий, окаючого | окаючу | окаюче | окаючі, окаючих |
Орудний | окаючим | окаючою | окаючим | окаючими |
Місцевий | на/у окаючому, окаючім | на/у окаючій | на/у окаючому, окаючім | на/у окаючих |