околишній
ОКОЛИШНІЙ, я, є. 1. Який оточує що-небудь, прилягає до чого-небудь або розташований навколо чогось; навколишній. Батько був славний коваль на всі околишні села (Фр., IV, 1950, 188); Сюди не доходить свіжий вітрець з околишнього степу і гір, не досягає і прохолодна тінь лісів (Тулуб, Людолови, І, 1957, 28); // Який живе або перебуває поблизу кого-, чого-небудь. - Може, в цих місцях лютує якась із.. пошестей.. Оця відсутність людей в палаці, незрозумілий острах усього околишнього населення.., хіба ж це не доводить такого припущення? (Смолич, І, 1958, 80).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | околишній | околишня | околишнє | околишні |
Родовий | околишнього | околишньої | околишнього | околишніх |
Давальний | околишньому | околишній | околишньому | околишнім |
Знахідний | околишній, околишнього | околишню | околишнє | околишні, околишніх |
Орудний | околишнім | околишньою | околишнім | околишніми |
Місцевий | на/у околишньому, околишнім | на/у околишній | на/у околишньому, околишнім | на/у околишніх |