околіти
ОКОЛІТИ, ію, ієш, док., розм. 1. Здохнути, загинути (про тварин). - Така втрата... Околів мій кінь (Збан., Малин. дзвін, 1958, 210); // зневажл. Перестати жити, вмерти (про людей). Ну, злодій околів - і ділом: Ворони, а не мир, прокракали над тілом (Бор., Тв., 1957, 179).
2. Стати нерухомим, втратити чутливість від холоду, страху і т. ін.; заклякнути.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | околію | околіємо |
2 особа | околієш | околієте |
3 особа | околіє | околіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | околів | околіли |
Жіночий рід | околіла | |
Середній рід | околіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | околіймо | |
2 особа | околій | околійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | околівши |