окопник
ОКОПНИК, а, ч., розм. 1. Боєць, який воює в окопах, перебуває на передовій лінії. В блискучому автомобілі, оточеному сірими окопниками, хтось у френчі.. пишався своїм баритоном (Головко, І, 1957, 60); Високо над нею пливли на захід в супроводі жвавих "яструбків" важкі бомбардувальники.. І хоч вони не мали змоги вплинути зараз на долю оборонців дамби, після їхнього перельоту кожному окопникові чомусь стало легше (Гончар, III, 1959, 371).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | окопник | окопники |
Родовий | окопника | окопників |
Давальний | окопникові, окопнику | окопникам |
Знахідний | окопника | окопників |
Орудний | окопником | окопниками |
Місцевий | на/у окопнику, окопникові | на/у окопниках |
Кличний | окопнику | окопники |