оксиморон
ОКСИМОРОН, ОКСЮМОРОН, а, ч. Стилістичний засіб, коли свідомо поєднуються протилежні за змістом поняття, які разом дають нове уявлення. Основним принципом будови поетичної лексики ["Гофманової ночі" М. Бажана] стає зіставлення несумісних за смислом і стилістичним забарвленням слів: у метафорі (сандалі сатани), в оксюморонах (похмурий бенкетар, холодна заграва гарячого вина) (Рад. літ-во, 4, 1969, 23).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оксиморон | оксиморони |
Родовий | оксиморона | оксиморонів |
Давальний | оксиморонові, оксиморону | оксиморонам |
Знахідний | оксиморон | оксиморони |
Орудний | оксимороном | оксиморонами |
Місцевий | на/у оксимороні | на/у оксиморонах |
Кличний | оксимороне | оксиморони |