омоніміка
ОМОНІМІКА, и, ж. 1. Сукупність омонімів якої-небудь мови. Омоніміка української мови.
2. Розділ мовознавства, який вивчає омоніми.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | омоніміка | омоніміки |
Родовий | омоніміки | омонімік |
Давальний | омоніміці | омонімікам |
Знахідний | омоніміку | омоніміки |
Орудний | омонімікою | омоніміками |
Місцевий | на/у омоніміці | на/у омоніміках |
Кличний | омоніміко | омоніміки |