омофор
ОМОФОР, а, ч. Частина убрання сановної духовної особи (єпископа, архієрея і т. ін.), що накидається на плечі. На самій голові в диякона, в хмарах, стояла Богородиця.. з омофором в двох руках (Н.-Лев., III, 1956, 24); * Образно. І честь Кармілова і слава Ліванова, а не лукава Тебе укриє дорогим, Золототканим, хитрошитим, Добром та волею підбитим, Святим омофором своїм (Шевч., II, 1963, 324).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | омофор | омофори |
Родовий | омофора | омофорів |
Давальний | омофорові, омофору | омофорам |
Знахідний | омофор | омофори |
Орудний | омофором | омофорами |
Місцевий | на/у омофорі | на/у омофорах |
Кличний | омофоре | омофори |