опарений
ОПАРЕНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до опарити. Огонь загув, засичав.. Хата застогнала, неначе опечена й опарена товаряка (Н.-Лев., IV, 1956, 206); Пила чай - пашів опарений язик (Кач., II, 1958, 62); // опарено, безос. присудк. сл. Відколи його опарено.., ходив [Яць] з костуром (Фр., II, 1950, 212).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | опарений | опарена | опарене | опарені |
Родовий | опареного | опареної | опареного | опарених |
Давальний | опареному | опареній | опареному | опареним |
Знахідний | опарений, опареного | опарену | опарене | опарені, опарених |
Орудний | опареним | опареною | опареним | опареними |
Місцевий | на/у опареному, опаренім | на/у опареній | на/у опареному, опаренім | на/у опарених |