оперений
ОПЕРЕНИЙ, рідко ОПІРЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до оперити, опірити. Налетіли табунцем якісь пташки-червоногруди.. і разом сіли на вишню, виставивши до сонця свої повні, яскраво оперені груди (Гончар, II, 1959, 195); Там [у гнізді] сиділо двоє ще не зовсім оперених пташенят (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 66); Штовхав [кінь] Мамая в спину лобом.., щоб витяг з холки опірену татарську стрілу (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 402).
2. у знач. прикм., перен. Який вийшов з дитячого віку, досяг зрілості; дорослий. Во злобі Сини твої тебе уб 'ють Оперені, а злозачаті Во чреві згинуть, пропадуть, Мов недолежані курчата!.. (Шевч., II, 1963, 378); Весела натура так і просвічувала з усього його обличчя, так і виказувала в ньому ще не опереного, малодосвідченого хлопчиська (Збан., Сеспель, 1961, 272).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оперений | оперена | оперене | оперені |
Родовий | опереного | опереної | опереного | оперених |
Давальний | опереному | опереній | опереному | опереним |
Знахідний | оперений, опереного | оперену | оперене | оперені, оперених |
Орудний | опереним | опереною | опереним | опереними |
Місцевий | на/у опереному, оперенім | на/у опереній | на/у опереному, оперенім | на/у оперених |