оперний
ОПЕРНИЙ, а, е. 1. Прикм. до опера. Оперне мистецтво на Україні - важлива й невід 'ємна частина культури нашої країни (Укр. клас. опера, 1957, 11); - От коли б мені вдалось потрапити на оперну сцену! - говорила Антося . - Як би я грала! Як би я співала! (Н.-Лев., IV, 1956, 185); Оперна вистава; Оперний співак; Оперний театр.
2. Такий, як в опері. Високо над садом, здавалось, під саме небо жайворонком шугнув із зелення чистий, як криця, викоханий та випещений оперний тенор (Вас., І, 1959, 32); // перен. Несправжній, театральний. Вулицями проїздять верхи оперні запорожці в жупанах з клейнодами й корогвою. Скрізь підозріле цілування (Довж., І, 1958, 45).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | оперний | оперна | оперне | оперні |
Родовий | оперного | оперної | оперного | оперних |
Давальний | оперному | оперній | оперному | оперним |
Знахідний | оперний, оперного | оперну | оперне | оперні, оперних |
Орудний | оперним | оперною | оперним | оперними |
Місцевий | на/у оперному, опернім | на/у оперній | на/у оперному, опернім | на/у оперних |