опозиційний
ОПОЗИЦІЙНИЙ, а, е. 1. Який стоїть в опозиції до кого-, чого-небудь, протидіє або протистоїть кому-, чому-небудь. Все показує, що Дума складається переважно з елементів опозиційних (Коцюб., III, 1956, 290); // Який характеризується опозицією, протидією або протиставленням кому-, чому-небудь. Скоро тільки прийшов [Русин] на світ, зараз зазначив своє опозиційне становище пискливим плачем, котрого ніхто з родини і прислуги не розумів (Мак., Вибр., 1954, 3); Опозиційний рух.
2. Належн. до опозиції (у 2 знач.). Опозиційне угруповання; // Який виражає погляди опозиції. Він прочитував щодня всі газети, видавані в Галичині, щоб поінформуватися про настрій у краю; особливо пильно читав львівські газети, а найпильніше, розуміється, опозиційні (Фр., IV, 1950, 164).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | опозиційний | опозиційна | опозиційне | опозиційні |
Родовий | опозиційного | опозиційної | опозиційного | опозиційних |
Давальний | опозиційному | опозиційній | опозиційному | опозиційним |
Знахідний | опозиційний, опозиційного | опозиційну | опозиційне | опозиційні, опозиційних |
Орудний | опозиційним | опозиційною | опозиційним | опозиційними |
Місцевий | на/у опозиційному, опозиційнім | на/у опозиційній | на/у опозиційному, опозиційнім | на/у опозиційних |