ополячений
ОПОЛЯЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ополячити. Хлопці дізналися про настирливе засилання панством на Москву "ополяченого царевича Димитрія" (Ле, Хмельницький, І, 1957, 115); Син ополяченого українського шляхтича, Мазепа дістав виховання, яке звичайно давали дітям польських феодалів (Іст. УРСР, І, 1953, 308).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ополячений | ополячена | ополячене | ополячені |
Родовий | ополяченого | ополяченої | ополяченого | ополячених |
Давальний | ополяченому | ополяченій | ополяченому | ополяченим |
Знахідний | ополячений, ополяченого | ополячену | ополячене | ополячені, ополячених |
Орудний | ополяченим | ополяченою | ополяченим | ополяченими |
Місцевий | на/у ополяченому, ополяченім | на/у ополяченій | на/у ополяченому, ополяченім | на/у ополячених |