оправдування
ОПРАВДУВАННЯ, я, с., рідко. Дія за знач. оправдувати і оправдуватися. Так була заклопотана їмостиним приходом, що майже не чула її оправдування за нанесення вогкості (Март., Тв., 1954, 428); Це наївне оправдування привернуло всіх до бідного дядька Шевка (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 120).
2. Те саме, що виправдання 2.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оправдування | оправдування |
Родовий | оправдування | оправдувань |
Давальний | оправдуванню | оправдуванням |
Знахідний | оправдування | оправдування |
Орудний | оправдуванням | оправдуваннями |
Місцевий | на/у оправдуванні | на/у оправдуваннях |
Кличний | оправдування | оправдування |