опромінений
ОПРОМІНЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до опромінити. Люблю луг, сонцем опромінений (У. Кравч., Вибр., 1958, 207); Опромінені світлом електричних вогнів, сяють у вечірній млі диканські села і хутори (Цюпа, Україна.., 1960, 170); Опромінена своїм коханням, ніби травневим світлом, Уля відчула, зрозуміла, як щасливо починається її дівоче квітування (Логв., Літа.., 1960, 160); Опромінена кобальтом гречка зацвітає на тиждень раніше від звичайної і дає кращий урожай (Наука.., 12, 1956, 7).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | опромінений | опромінена | опромінене | опромінені |
Родовий | опроміненого | опроміненої | опроміненого | опромінених |
Давальний | опроміненому | опроміненій | опроміненому | опроміненим |
Знахідний | опромінений, опроміненого | опромінену | опромінене | опромінені, опромінених |
Орудний | опроміненим | опроміненою | опроміненим | опроміненими |
Місцевий | на/у опроміненому, опроміненім | на/у опроміненій | на/у опроміненому, опроміненім | на/у опромінених |