оптатив
ОПТАТИВ, -а, ч. 1. лінгв. Спосіб дієслова, який означає бажаність відповідної дії; бажальний спосіб; у слов'янських мовах перетворився на наказовий спосіб дієслова. 2. Інформаційний засіб або послуга, які не входять до деякого надаваного повністю комплексу засобів або послуг і які потребують спеціального запиту про їх надання.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оптатив | оптативи |
Родовий | оптатива | оптативів |
Давальний | оптативові, оптативу | оптативам |
Знахідний | оптатив | оптативи |
Орудний | оптативом | оптативами |
Місцевий | на/у оптативі | на/у оптативах |
Кличний | оптативе | оптативи |