опуклий
ОПУКЛИЙ, а, е. 1. Який має округло вигнуту назовні поверхню; протилежне угнутий. Сферичні дзеркала бувають угнутими і опуклими (Курс фізики, III, 1956, 270).
2. Який округло виступає, видається наперед. Чорне волосся обрамляло опуклий білий лоб (Донч., III, 1956, 39); Густі брови [Кобзаря] ледь-ледь насупилися над трохи опуклими карими очима (Жур., Дорога.., 1948, 6); // перен. Чіткий, виразний. Опуклої виразності набули навколишні звуки (Ю. Янов., II, 1954, 74).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | опуклий | опукла | опукле | опуклі |
Родовий | опуклого | опуклої | опуклого | опуклих |
Давальний | опуклому | опуклій | опуклому | опуклим |
Знахідний | опуклий, опуклого | опуклу | опукле | опуклі, опуклих |
Орудний | опуклим | опуклою | опуклим | опуклими |
Місцевий | на/у опуклому, опуклім | на/у опуклій | на/у опуклому, опуклім | на/у опуклих |