органний
ОРГАННИЙ, а, е. 1. Прикм. до орган. Органна труба; // Признач. для виконання на органі. Органна музика.
2. Такий, як в органа (про звуки і т. ін.). - А чим не козак був?.. - по великій паузі ринуть з глибини душі органні, затамовані звуки невимовного горя батька-рицаря (Збірник про Кроп., 1955, 250).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | органний | органна | органне | органні |
Родовий | органного | органної | органного | органних |
Давальний | органному | органній | органному | органним |
Знахідний | органний, органного | органну | органне | органні, органних |
Орудний | органним | органною | органним | органними |
Місцевий | на/у органному, органнім | на/у органній | на/у органному, органнім | на/у органних |