орденоносний
ОРДЕНОНОСНИЙ, а, е. Нагороджений орденом. Свою дочку орденоносну вітало гаряче село (Гонч., Вибр., 1959, 322); Славну трудову перемогу здобув орденоносний колектив Дніпробуду (Наука.., 11, 1956, 5); Двічі орденоносна Україна - невід 'ємна складова частина могутнього Радянського Союзу (Літ. газ., 7.XI 1961, 2).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | орденоносний | орденоносна | орденоносне | орденоносні |
Родовий | орденоносного | орденоносної | орденоносного | орденоносних |
Давальний | орденоносному | орденоносній | орденоносному | орденоносним |
Знахідний | орденоносний, орденоносного | орденоносну | орденоносне | орденоносні, орденоносних |
Орудний | орденоносним | орденоносною | орденоносним | орденоносними |
Місцевий | на/у орденоносному, орденоноснім | на/у орденоносній | на/у орденоносному, орденоноснім | на/у орденоносних |