ординація
ОРДИНАЦІЯ, ї, ж., іст. 1. Зведення правил, юридичних положень, приписів і т. ін. про що-небудь. Серед косарів був літній уже козак, якого звали Приблуда. Після останньої ординації він не попав до реєстру, і тепер ганяли його на панщину (Панч, Гомон. Україна, 1954, 122); Він поясняв їм, що теперішні вибори до сойму дуже важні, бо.. змінити мають посли виборчу ординацію (Март., Тв., 1954, 363).
3. Заробіток, що сплачувався натурою в панських маєтках. Три корці річної ординації.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ординація | ординації |
Родовий | ординації | ординацій |
Давальний | ординації | ординаціям |
Знахідний | ординацію | ординації |
Орудний | ординацією | ординаціями |
Місцевий | на/у ординації | на/у ординаціях |
Кличний | ординаціє | ординації |