ортодоксальний
ОРТОДОКСАЛЬНИЙ, а, е, книжн. Який неухильно дотримується принципів якого-небудь учення, світогляду; послідовний. Золя як ортодоксальний позитивіст і механічний матеріаліст не розуміє специфіки різних форм існування матерії, їхньої якісної різниці (Рад. літ-во, 3, 1960, 29); // Послідовно витриманий у дусі якого-небудь учення.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | ортодоксальний | ортодоксальна | ортодоксальне | ортодоксальні |
Родовий | ортодоксального | ортодоксальної | ортодоксального | ортодоксальних |
Давальний | ортодоксальному | ортодоксальній | ортодоксальному | ортодоксальним |
Знахідний | ортодоксальний, ортодоксального | ортодоксальну | ортодоксальне | ортодоксальні, ортодоксальних |
Орудний | ортодоксальним | ортодоксальною | ортодоксальним | ортодоксальними |
Місцевий | на/у ортодоксальному, ортодоксальнім | на/у ортодоксальній | на/у ортодоксальному, ортодоксальнім | на/у ортодоксальних |