оселище
ОСЕЛИЩЕ, а, с. 1. рідко. Місце поселення. Виходять [люди] на лани раніш, як це робили на старім оселищі.., готуються до передпосівного поливу (Ле, Міжгір'я, 1953, 499).
2. заст. Селище. [Кіндрат:] Нехай живуть [січовики], то наші вартові.. Як ті ченці, що світу відреклися, Так і вони зреклись утіх сім'ї І на межі оселищ християнських Самі себе на службу прирекли (Сам., II, 1958, 34).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оселище | оселища |
Родовий | оселища | оселищ |
Давальний | оселищу | оселищам |
Знахідний | оселище | оселища |
Орудний | оселищем | оселищами |
Місцевий | на/у оселищі | на/у оселищах |
Кличний | оселище | оселища |