осеніти
ОСЕНІТИ, іє, недок., рідко. 1. безос. Починатися, наставати (про осінь). Осеніє, сумерк в полі стернями блукає, серце тужить і співає, спокою не має (У. Кравч., Вибр., 1958, 130); * Образно. Конвой проводить підсудного і в залі похмурніє, осеніє. Хоч у небі голубіє весна (Рад. Укр., 14. V 1963, 2).
2. Ставати осіннім. Вийде, вийде він у поле, осеніє неба муть (Сос., І, 1957, 338).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | осенію | осеніємо |
2 особа | осенієш | осенієте |
3 особа | осеніє | осеніють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | осенітиму | осенітимемо |
2 особа | осенітимеш | осенітимете |
3 особа | осенітиме | осенітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | осенів | осеніли |
Жіночий рід | осеніла | |
Середній рід | осеніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | осеніймо | |
2 особа | осеній | осенійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | осеніючи | |
Минулий час | осенівши |