осколок
ОСКОЛОК, лка, ч. Відбитий, відколений шматок чого-небудь твердого. Чавунна куля.. вдарилася в гранітну брилу біля брами й розскочилася разом з осколками граніту (Ле, Наливайко, 1957, 281); Метеорити є, мабуть, осколки інших небесних тіл (Астр., 1956, 94); // Дрібна частинка бомби, снаряда, міни і т. ін., що відколюється під час вибуху. Гриміла артилерійська канонада, сипались зенітні осколки з неба.., а Самійло Вихор того не чув (Кучер, Чорноморці, 1956, 360); Тимко побачив нашого бійця, що біг без шапки і шинелі, він правою рукою підтримував відбиту осколком щелепу (Тют., Вир, 1964, 501).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | осколок | осколки |
Родовий | осколка | осколків |
Давальний | осколкові, осколку | осколкам |
Знахідний | осколок | осколки |
Орудний | осколком | осколками |
Місцевий | на/у осколку | на/у осколках |
Кличний | осколку | осколки |