осмалений
ОСМАЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до осмалити. Семен теж притулився оддалік під осмаленим деревом (Коцюб., І, 1955, 123); Схопив [Ярема] перші простягнуті до нього руки.., витяг пораненого у двір.. У нього була осмалена голова, обпечене вухо (Кочура, Зол. грамота, 1960, 314); Діждали ми батька з дороги.. Осмалений сонцем та обвітрений, здававсь він ще похмурніший, ніж був (Вовчок, І, 1955, 223); * Образно. - Та нічим же в мене пересіяти, нічим! - просто до сонця викрикнув він і знову опустив кудлату голову до осмаленої землі (Панч, В дорозі, 1959, 47).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | осмалений | осмалена | осмалене | осмалені |
Родовий | осмаленого | осмаленої | осмаленого | осмалених |
Давальний | осмаленому | осмаленій | осмаленому | осмаленим |
Знахідний | осмалений, осмаленого | осмалену | осмалене | осмалені, осмалених |
Орудний | осмаленим | осмаленою | осмаленим | осмаленими |
Місцевий | на/у осмаленому, осмаленім | на/у осмаленій | на/у осмаленому, осмаленім | на/у осмалених |