осоння
ОСОННЯ, я, с. 1. Незатінене місце, що освітлюється та обігрівається сонцем. Виїхали вони тільки о дев'ятій, коли на осонні вже стало жарко, і за півтори години добралися до станції Озерної (Тулуб, В степу.., 1964, 91); Тіна виполоскала сукню, Ярославову сорочку, розвісила на кущах, на осонні (Мушк., День.., 1967, 28).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | осоння | осоння |
Родовий | осоння | осонь |
Давальний | осонню | осонням |
Знахідний | осоння | осоння |
Орудний | осонням | осоннями |
Місцевий | на/у осонні | на/у осоннях |
Кличний | осоння | осоння |