остракізм
ОСТРАКІЗМ, у, ч. 1. У стародавній Греції - вигнання небезпечних осіб, злочинців за межі міста, держави без права повернення. У давній Греції найнебезпечніших злочинців піддавали остракізмові - виводили за міську браму й забороняли повертатися додому (Літ. Укр., 7. IX 1965, 2).
2. перен. Різкий осуд кого-, чого-небудь, гоніння на когось, щось. Проти галицької суспільності, що кинула на Франка остракізмом, Франко вживав іронії (Крим., Вибр., 1965, 448); Він не боявся остракізму з боку салонних дам (Гончар, Таврія, 1952, 382).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | остракізм | остракізми |
Родовий | остракізму | остракізмів |
Давальний | остракізмові, остракізму | остракізмам |
Знахідний | остракізм | остракізми |
Орудний | остракізмом | остракізмами |
Місцевий | на/у остракізмі | на/у остракізмах |
Кличний | остракізме | остракізми |