острішшя
ОСТРІШШЯ, я, с., рідко. Те саме, що острішок 1, 3. Із щілин темного острішшя клубочився білий дим, немовби хата загорілася з усіх чотирьох сторін (Чорн., Визвол. земля, 1959, 5); На цю мову підвелося кілька голів, а серед них острішкувато стрижена голова отамана рязанців. Під острішшям лежала ганчір'яна пов'язка через чоло (Ле, Хмельницький, І, 1957, 82).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | острішшя | |
Родовий | острішшя | |
Давальний | острішшю | |
Знахідний | острішшя | |
Орудний | острішшям | |
Місцевий | на/у острішші | |
Кличний | острішшя |