остіарій
ОСТІАРІЙ, -я, ч. У католицькій церкві – чин, який був найнижчим серед малих чинів церковнослужителів; в його обов’язки входило відкривати і закривати двері церкви, а також слідкувати за тим, щоб нехрещені не були присутніми під час Євхаристичного канону.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | остіарій | остіарії |
Родовий | остіарія | остіаріїв |
Давальний | остіарієві, остіарію | остіаріям |
Знахідний | остіарія | остіаріїв |
Орудний | остіарієм | остіаріями |
Місцевий | на/у остіарії, остіарієві | на/у остіаріях |
Кличний | остіарію | остіарії |