осібне
осібний
ОСІБНИЙ, а, е, рідко. 1. Те саме, що окремий 1, 2, 5. В обидва поверхи галереї ведуть з дворика осібні сходи; ..високі і вузенькі нагору (Л. Укр., III, 1952, 346); Перебираємо в пам'яті фільми останніх років, і лише деякі можуть прислужитися нашим внукам, та й то показом якихось окремих, часом навіть осібних рис нашого життя (Літ. Укр., 24.V 1966, 1); - Осібних привілегій для себе я ніякісіньких не маю, живу в тих самих умовах, що й ти (Крим., Вибр., 1965, 314).
2. Належний окремій особі; власний, власницький. Всюди ту осібну землю видко - Смуги, межі... Як батрацька свитка! Мов та свитка, що на латці латка... (Нех., Під.. зорею, 1950, 214); // Власт. окремій особі. [Кай Летіцій:] І хоч який він є в житті осібнім, а все ж він добрий римський громадянин (Л. Укр., II, 1951, 361).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | осібний | осібна | осібне | осібні |
Родовий | осібного | осібної | осібного | осібних |
Давальний | осібному | осібній | осібному | осібним |
Знахідний | осібний, осібного | осібну | осібне | осібні, осібних |
Орудний | осібним | осібною | осібним | осібними |
Місцевий | на/у осібному, осібнім | на/у осібній | на/у осібному, осібнім | на/у осібних |