отемніти
ОТЕМНІТИ, іє, док., розм., рідко. 1. Стати темним, темнішим; потемніти. Отемніли зелені лани.. Тьмарилось сине небо (Вас., І, 1959, 267).
2. Те саме, що осліпнути. - А найгірше ота Параска, бодай вона отемніла та оніміла (Март., Тв., 1954, 130); - Ти, парубче, отемнів чи більма про запас насунув на очі? (Стельмах, І, 1962, 108).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | отемнію | отемніємо |
2 особа | отемнієш | отемнієте |
3 особа | отемніє | отемніють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | отемнів | отемніли |
Жіночий рід | отемніла | |
Середній рід | отемніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | отемніймо | |
2 особа | отемній | отемнійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | отемнівши |