охмарити
ОХМАРИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Оповити хмарами, димом.
2. перен., розм. Затьмарити, засмутити. У Микити в очах блиснула надія. Проте зразу ж чоло охмарила турбота (Вас., І, 1959, 276); [Іван:] Слухай мене, Любо. Ніколи за час нашої дружби я не казав тобі нічого такого, що могло б сьогодні охмарити твоє сумління (Мик., І, 1957, 488).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | охмарю | охмаримо |
2 особа | охмариш | охмарите |
3 особа | охмарить | охмарять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | охмарив | охмарили |
Жіночий рід | охмарила | |
Середній рід | охмарило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | охмармо | |
2 особа | охмар | охмарте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | охмаривши |