охололий
ОХОЛОЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до охолонути 1, 2. Володя сидів увесь нашорошений, дивлячись злякано на Оротука і не випускаючи з охололих рук руля (Трубл., Хатина.., 1934, 31); Рубін дивиться на охололе й посиніле залізо сконфужено (Сенч., На Бат. горі, 1960, 6); Він свіжим голосом щирості озвався до них, огрів нею дещо охололі душі (Ле, В снопі.., 1960, 22); Вкритий курявою і кіптявою, збуджений і ще не охололий з бою, Бармаш наказав встановити кулемети на валу лісового рову (Коз., Гарячі руки, 1960, 143).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | охололий | охолола | охололе | охололі |
Родовий | охололого | охололої | охололого | охололих |
Давальний | охололому | охололій | охололому | охололим |
Знахідний | охололий, охололого | охололу | охололе | охололі, охололих |
Орудний | охололим | охололою | охололим | охололими |
Місцевий | на/у охололому, охололім | на/у охололій | на/у охололому, охололім | на/у охололих |