оцет
ОЦЕТ, оцту, ч. Рідина з різким кислим смаком, яка є водним розчином оцтової кислоти і вживається як гостра приправа до їжі, для консервування продуктів і т. ін. Бабуня казала принести ароматичного оцту та олівців від мігрені (Л. Укр., III, 1952, 635); З відчиненого вікна.. війнуло легеньким запахом оцту (Досв., Вибр., 1959, 383).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | оцет | оцти |
Родовий | оцту | оцтів |
Давальний | оцтові, оцту | оцтам |
Знахідний | оцет | оцти |
Орудний | оцтом | оцтами |
Місцевий | на/у оцті | на/у оцтах |
Кличний | оцте | оцти |